16.1. Гармонізаці я прав а інтелектуально ї власност і в Співтовариств і
Упродовж останніх років Європейська Комісія намагалася прискорити процес гармонізації законодавства з питань інте- лектуальної власності в межах ЄС. Національне законодавство з інтелектуальної власності держав-членів було дуже різним, і це шкодило розвитку та тлумаченню конкурентного права Спів- товариства та принципу вільного руху товарів.
Для того щоб подолати непорозуміння між продавцями та вирішити супе- речності, що виникали на цьому грунті в межах ЄС, а також з метою долучити інтелектуальну власність до Спільного ринку Співтовариства, Європейськ а Комісія вжила певних заходів, спрямованих на гармонізацію законодавства з інтелектуальної власності.
16.1.1. Винаходи
Європейська патентна конвенція (набула чинності 1977 р.) не є конвенцією Співтовариства, проте всі держави-члени ЄС є її учасниками (всього учасниками цієї конвенції наразі є 32 держави). Конвенці я дає можливість отримати європейський патент в деяких або всіх державах, що приєдналися до цієї Конвенції, шляхом подачі єдиної заяви до Європейського па- тентного відомства в м. Мюнхені (Німеччина). Конвенція вста- новлює строк дії європейського патенту 20 років.
Конвенція про патент Співтовариства, підписана в 1975 p., передбачала, що Європейське патентне відомство видаватиме патент Співтовариства, яки й матиме силу на території всього ЄС. Конвенція також передбачала створення патентних судів Співтовариства в кожній державі-члені та Апеляційного ЄСП .
Патент Співтовариства не мав замінити собою ані національ- ні, ані європейські патенти (у перехідний період) — усі системи мали співіснувати. Аргументувалося, що національний патент є найбільш доцільним тоді, коли запатентований винахід плану- ється використовувати лиш е в одній державі-члені ЄС. У певних випадках є сенс отримати європейський патент, враховуючи, Що він діє не лиш е в державах-членах ЄС (наприклад, Кіпр,
275
Ліхтенштейн, Монако і Швейцарія). Проте патент Співтова- риства передбачався як найбільш привабливий, оскільки мав надавати повний захист на території всього ЄС.
Однак така ініціатива провалилася, оскільки держави-члени ЄС відмовилися ратифікувати Конвенці ю про патент Спів- товариства. У 1997 р. прийнято Зелену книгу про патент Спів- товариства і патентну систему Європи, що відродило дискусії про необхідність прийняття нових ініціатив у сфері правової охорони винаходів. Наступним кроком Європейської Комісії став запропонований у серпні 2000 р. для подальшого обгово- рення проект Регламенту Ради Міністрів про патент Співтова- риства. Проте через суттєві розбіжності між державами-членами ЄС цей проект не прийнято й до сьогодні.
16.1.2. Промислові зразк и
Директива 98/71 про правову охорону промислових зразків у Співтоваристві1 спрямована на гармонізацію національного зако- нодавства держав-членів ЄС у сфері правової охорони про- мислових зразків. Директива 98/71 визначає промисловий зразок як зовнішній вигляд виробу в цілому або його частини, яки й надає йому, зокрема, характеристики ліній, контурів, кольорів, форми текстури і/чи матеріалу/чи його орнаменту. Директива
98/71 також закріплює критерії правової охорони промислового зразка, а також виключні права власника патенту.
Регламент 40/94 про промисловий зразок Співтовариства2 , доповнений Регламентами 3288/94, 807/2003, 1653/2003, 1992/
2003 та 422/2004 , уніфіку є систем у отриманн я патентів на промисловий зразок в ЄС. Регламент 40/94 запроваджує про- цедуру реєстрації промислового зразка Співтовариства шляхом подачі заявки до Відомства промислових знаків Співтоварис- тва. Строк дії патенту на промисловий зразок Співтовариства становить 5 років. Цей строк може бути подовжений ще на один або декілька п'ятирічних періодів, проте загальний строк правової охорони не може перевищувати 25 років. Регламент
40/94 також встановлює окремий правовий режим для незаре- єстрованих промислових зразків, яким правова охорона надається без виконанн я будь-яких формальностей, і строк правової охо- рони яких становить 3 роки.
' Див. : Директив а 98/71 про правову охорону промислови х зразків у Співто- варистві від 13 жовтн я 1998 p. (O.J. 1998 L289/28).
2 Див. : Регламент 40/94 від 20 грудня 1993 р. про промислови й зразок Спів -
товариства (O.J. 1994 L11).
276
16.1.3. Торгові марки
Директива 89/104 про торгові марки1 спрямована на гармо- нізацію законодавства держав-членів ЄС про торгові марки. Вона не передбачає повної уніфікації законодавств держав - членів, проте визначає певні положення, щодо яких законо - давство повинно бути гармонізованим. Положення Директиви
89/104 застосовуються до всіх зареєстрованих торгових марок держав-членів ЄС. Директива 89/104 встановлює низку умов, за яких держави-члени можуть відмовити в реєстрації торго- вих марок, а також визначає права власника торгової марки.
Регламент 40/94 про торгову марку Співтовариства2, допов- нений Регламентами 1992/2003, 422/2004, запроваджує уніфі- ковану систему реєстрації торгових марок, які є дійсними на території всього Співтовариства. Регламент встановлює про- цедуру реєстрації торгової марки Співтовариства шляхом подачі єдиної заявки до Відомства торгових маро к Співтовариства. Свідоцтво на торгову марку Співтовариства видається на 10 років з можливістю подальшого його продовження на десяти- річні строки. Проте торгова марка Співтовариства не ліквідує національних торгових марок, які існуватимуть паралельно.