81.Завдання психотерапевта при роботі у роботі з дітьми та підлітками.
Завдання психотерапевта — домогтися самопізнання (самоексплорації)дитини за допомогою визначених технік, наприклад, цілеспрямованих тлумачень, конфронтації з образами, яких уникають, фокусування тощо.
Використовувані при цьому методи можна розділити на дві групи: методи, спрямовані на свідомість, і методи, спрямовані на емоції. В «аспекті розуміння» центральне місце посідають не здібності, а мотивація.Поряд з психотерапією дитини необхідно підтримувати непрості відносини з батьками, яких не можна залишати без уваги. З ними потрібно бути досить стриманим і не вступати в зайві конфлікти, так як це може підірвати довіру між психотерапевтом і дитиною. У більшості випадків батьки складають основну життєву середу дитини. Тому їх недомовки, незграбні вчинки або слова, проекційні ідентифікації, так само як і ображене самолюбство або почуття провини («Я не зуміла виховати власну дитину!"), серйозно ставлять під питання будь-яку терапію і навіть здатні спричинити її різке, несподіване переривання. В основі такого переривання лежить предсвідоме суперництво «батьки-психотерапевт». Таким чином, необхідно завоювати і їх довіру.
Такі «тристоронні» відносини (терапевт / батьки / дитина), засновані на взаємній повазі, іноді нагадують сімейну терапію (навіть якщо не всі члени сім'ї присутні одночасно), нерідко дуже заплутані, і молодому починаючому психотерапевта іноді простіше вести терапію з дорослим клієнтом, нехай навіть старше за нього за віком!
З іншого боку, робота з дітьми вимагає не тільки додаткової специфічної підготовки, а й відповідного обладнання: килимове покриття або килим, подушки, ковдри, м'які іграшки та ляльки різних розмірів, маленькі персонажі і аксесуари типу Playmobil, ігри або іграшки, кольорові олівці та фломастери , порожні картонні коробки і т. п., не кажучи вже про кімнату очікування для батьків. Як правило, сеанси будуть коротшими (тридцять хвилин, наприклад).
Дитячі терапії часто проходять в установі (новий розподіл ролей у трикутнику), що передбачає, як правило, роботу в команді. Одночасно психотерапевт відчуває підтримку і обмеженість автономії, але також і необхідний обмін діагностичними та терапевтичними посиланнями, якими кожен фахівець керується відповідно до практикуються методом (психоаналіз, КБТ, гуманістичні підходи, play therapies).
Робота з підлітками особливо складна. Нерідко їх запити двозначні, вони порушують регулярність сеансів, болісно сприймають можливі зауваження або натяки, їх реакції важко прогнозована ... Професійна таємниця повинна зберігатися дуже скрупульозно. Робота з підлітковими групами дуже захоплююча, але такі групи складно контролювати. Спеціалізація для роботи з підлітками докорінно відрізняється від спеціалізації для роботи з дітьми в предподростковом віці. До того ж недоречним буде об'єднувати в одну групу молодших і старших підлітків. І зрозуміло, виховний і інформаційний моменти не можна виключати з сеансів або «груп зустрічей».
Завдання: Виховання правильної уяви про суспільні мотиви та рушійні сили, що створить можливість поведінки на основі адекватного розуміння ситуації;
Пізнання власних можливостей і попередження перенапруження;
Виховання навиків реагування на реальні події, а не на очікувані неприємності;
Використання в процесі реагування своїх найбільш продуктивних рис характеру;
Уникання найбільш важких обставин життя;
Використання механізмів компенсації для пом’якшення недоліків характеру;
Вироблення навиків релаксації, відволікання від психотравмуючої ситуації.
82.Базові уявлення про цілі психотерапії у сучасних психологічних направленнях (див. 52)