<<
>>

§ 5. Акти правозастосування, їх види

Акт застосування права — це такий правовий акт, у якому формально закріплюється рішення державного органу в конкретній юридичній справі. Він являє собою різновид юридичних актів на відміну від правових приписів і має такі ознаки:

а) видасться компетентними державними органами чи поса-

довими особами в процесі правозастосовної діяльності, має державно-владний характер.

Відмова від їх виконання або неналеж-

не виконання можуть тягти за собою юридичну відповідальність:

дисциплінарну, адміністративну, майнову, кримінальну;

б) спрямований на реалізацію вимог правових норм, оскільки

конкретизується їх загальний характер щодо певних життєвих

ситуацій;

в) адресований конкретним особам (персоніфікований), фік--

сує їхні суб'єктивні права, обов'язки і міру юридичної відпо-

відальності, направлений на індивідуальне регулювання суспіль

них відносин (конкретної життєвої ситуації);

г) акти застосування норм права вичерпуються виконанням,

хоча правові стани, що породжуються ними, можуть мати трива-

лий характер (наприклад, рішення про призначення пенсії);

ґ) правозастосовні акти на відміну від нормативно-правових актів не можуть мати зворотної сили в часі.

Офіційний характер правозастосовного акта потребує його виконання за відповідною формою. Обов'язковими елементами правозастосовного акта є: назва, заголовок, дата та місце, де він був виданий, назва органу або посадової особи, яка видала акт, підписи уповноважених осіб. Структура акта застосування норм . права містить описову, мотивовану і резолютивну частини. Він повинен викладатися ясною, чіткою, дохідливою мовою, що не дозволяє подвійного тлумачення, містити терміни, передбачені чинним законодавством. У тексті не бажано застосування іноземної, архаїчної та вузькоспеціальної термінології, неблагозвучних або непоєднуваних словосполучень (наприклад, «живий громадянин», «тваринний організм»).

Класифікація правозастосовних актів здійснюється за такими підставами:

1) за суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; суду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самоврядування;

368

ПРАВО ЗАСТОСУВАННЯ

за галузевою належністю норм, що застосовуються: акти

застосування конституційно-правових, цивільно-правових, адмі-

ністративно-правових, кримінально-правових норм та ін.;

за юридичною формою: укази, постанови, розпорядження,

накази, ухвали, протести, подання, приписи прокурорів, вироки,

рішення та ін.;

за характером правового впливу: регулятивні, охоронні;

за юридичним значенням: основні акти, які містять остаточ-

не рішення у юридичній справі (вирок, рішення суду, указ про на

городження); допоміжні, тобто акти, що забезпечують прийняття

основних актів (постанова про порушення кримінальної справи,

ухвала суду);

за характером індивідуальних велінь: ті, що управомочу-

ють; ті, що зобов'язують або забороняють (наприклад, заборона

обіймати відповідні посади або виконувати відповідні функції,

зафіксовані вироком суду);

за характером юридичних наслідків: правоконстатуючі,

правовідновлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

за формою зовнішнього виразу: акти-документи (окремі

документи; резолюції на матеріалах справи, що виконані посадо-

вими особами; наприклад, «до виконання», «сплатити», «до на

казу»); акти-дії (словесні; конклюдентні — виконуються у ви

гляді жестів, рухів і свідчать про вимогу до конкретних осіб

здійснити відповідні дії, наприклад, порух жезлом працівника

державтоінспекції до учасників дорожнього руху).

<< | >>
Источник: М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришин. Загальна теорія держави і права Харків«Право» 2002. 2002

Еще по теме § 5. Акти правозастосування, їх види:

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.