Поняття про характер особистості

Під характером у психології розуміють сукупність індивідуально- своєрідних психічних властивостей, які виявляються у типових для да­ної особистості способах діяльності при типових обставинах й визна­чаються ставленням особистості до цих обставин.

Загальновідомо, що характер людини не так просто розпізнати. Він розкривається, насамперед, у діях та вчинках особистості. Це зовніш­ня сторона характеру. Але чому в однакових обставинах, керуючись схожими цілями, різні люди діють по-різному? На уроці вчитель спос­терігає учнів, які сумлінно виконують завдання, дисципліновані, а по­ряд з ними таких, що не мають бажання працювати, постійно відволі­каються, не реагують на зауваження. Таку різну поведінку зумовлює внутрішня сторона характеру - ставлення, у наведеному прикладі- до навчання.

Характер можна назвати цілісним, якщо зовнішня (поведінка) та внутрішня (ставлення) його сторони узгоджуються. Якщо поведінка і ставлення є антагоністами, то характер називають двоїстим, суперечли­вим, а поведінку людини вважають маскою для справжніх його рис. Так, зовні привабливі, бездоганні навички поведінки однозначно не свідчать про вихованість людини, про її доброзичливість та культуру. Виховання передбачає формування глибинних внутрішніх чинників по­ведінки - ставлень особистості.

Ставлення особистості визначають: 1) своєрідність емоційних пере­живань ситуації; 2) спосіб дії в ситуації. Таким чином, характер має спонукальну силу.

Характер забезпечує відносну стабільність особистості, її певну не­залежність від різних ситуацій, наступність та логіку в її поведінці. Іно­ді риса характеру викликає поведінку, яку сама особистість засуджує (впертість, лінь, гордість), але перебудувати яку людині не вдається, бо вона звикла так робити. У таких випадках кажуть, що людина повинна перебороти свій характер, подолати звичний стереотип дій. Риси харак­теру можуть заважати людині, якщо вони спонукають її діяти проти вимог ситуації. Наприклад, у нових і незвичних ситуаціях людина за­мість того, щоб перебудуватись, діє як звикла. Якщо ж властивості ха­рактеру відповідають вимогам ситуації, то вони виконують активізую­чу роль, допомагають у діяльності.

Найкраще характер розкривається у подоланні перешкод (сказати правду, якщо навіть будеш покараним; допомогти товаришу, навіть якщо це шкодить тобі). Активність характеру виявляється у силі подо­лання труднощів. Такі риси характеру називають вольовими.

2.