<<
>>

58. Захист навколишнього середовища від радіоактивного зараження.

Друга половина XX в. відзначена широким використанням атомної енергії у військових і мирних цілях. Дане джерело енергії, маючи колосальну міць, має й очевидний негативний фактор - радіоактивне зараження.

На жаль, енергія атома вперше була застосована у військових цілях. У серпні 1945 р. Сполучені Штати піддали атомному бомбардуванню два японських юроди - Хіросіму й Нагасакі. Негативні наслідки бомбардувань проявляються дотепер. У квітні 1986 р. на Чорнобильської АЕС при експлуатації атома в мирних цілях відбувся зривши на четвертому енергоблоці. Наслідку чорнобильської катастрофи жахливі - смерть і хвороби тисяч людей, величезні території України, Білорусії й Росії піддалися радіоактивному зараженню. Трагедії Хіросіми й Нагасакі, Чорнобиля й потенційна можливість їхнього повторення переконливо довели необхідність співробітництва міжнародного співтовариства до з метою захисту навколишнього середовища від радіоактивного зараження. Ряд міжнародних угод служить досягненню цієї мети. У Договорі про Антарктику 1959 р. утримується заборона на проведення ядерних вибухів і скидання радіоактивних матеріалів у цьому регіоні Землі. Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 р. у значній мірі обмежив можливості радіоактивного зараження планети. Після довгої й напруженої роботи з узгодження положень Договору про повну заборону ядерних випробувань він був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН і відкритий для підписання в 1996 р. На 1 березня 1998 р. 140 держав його підписали, а всі ядерні держави (Великобританія, Китай, Росія, США, Франція) ратифікували. Для набрання Договором чинності необхідно 44 ратифікації. Відповідно до Договору забороняються всі види ядерних випробувань. Це певний успіх у справі захисту навколишнього середовища від радіоактивного зараження, оскільки ядерні полігони СРСР на Новій Землі й у Семипалатинську (Казахстан), французький полігон на атолі Муруроа, як і аналогічні полігони інших ядерних держав, викликали гостру критику з боку міжнародної громадськості як небезпечні джерела радіоактивного зараження.
В 1968 р. був укладений Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, що накладає строгі зобов'язання на ядерні й неядерні держави по недопущенню поширення цього виду зброї масового знищення. Контроль за його виконанням покладений на МАГАТЭ. Важливим напрямком співробітництва світового співтовариства в цій області є створення без'ядерних зон. Відповідно до Договору по космосі 1967 р. такою зоною є кісмическое простір, включаючи Місяць і інші небесні тіла. Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателолко) 1967 р., Договір про без'ядерній зоні в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга) 1985 р.. Договір про зону, вільної від ядерної зброї, у Південно-Східній Азії (Бангкокский договір) 1995 р. і Договір про зону, вільної від ядерної зброї, в Африці (Договір Пелиндаба) 1996 р. створили без'ядерні зони в зазначених регіонах. Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї й інших видів зброї масового знищення 1971 р. перетворив цей компонент экосистемы Землі також у без'ядерну зону. Забезпечення надійного, вільного від небезпек режиму розвитку ядерної енергетики повинне стати універсальним міжнародним зобов'язанням кожної держави окремо й усіх разом.
<< | >>
Источник: SenatM.com. Шпаргалка по международному праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме 58. Захист навколишнього середовища від радіоактивного зараження.:

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.