Принцип надання допомоги ООН у здійснювані нею діях
У п. 5 ст. 2 Уставу ООН установлено: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй усіляку допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до справжнього Уставу, і втримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якого Організація Об'єднаних Націй уживає дії превентивного або примусового характеру».
Дія цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти Кувейту в серпні 1990 р.
Рада Безпеки ООН у зв'язку із грубим порушенням Іраком міжнародного права прийняв резолюцію № 661, що накладає на Ірак економічні й фінансові санкції, з метою спонукати правительство Іраку відновити міжнародний мир і безпека. Пізніше була прийнята резолюція № 670, що підсилює санкції проти Іраку. Відповідно до розглянутого принципу всі держави зобов'язані були докладати всіляких зусиль у справі допомоги ООН по реалізації санкцій проти Іраку й утримуватися від надання допомоги цій державі, тим самим спонукуючи Ірак до дотримання норм міжнародного права. При цьому СРСР і Франція, що підтримували з Іраком активні торгово-економічні відносини, змушені були відмовитися від економічної вигоди заради забезпечення миру й безпеки — загальної цінності всього міжнародного співтовариства — за допомогою підтримки ООН у її зусиллях по відновленню миру в районі Перської затоки й згортання своїх економічних і фінансових зв'язків Сираком.Суть принципу надання допомоги ООН у здійснювані нею діях полягає в консолідації міжнародного співтовариства в справі досягнення цілей Організації Об'єднаних Націй і створення несприятливих умов для держави, проти якого вживають превентивні або примусові дії, внаслідок порушення їм міжнародного права