РОКУ 1660
B Борисові на початку року [461] починается коммисія, на которую и нас козаков затягано [462] и билисмо. Зась тая коммисія фортелем отправовалася, бо певне князь Хованскій з войсками его царского величества войско литовское розбил под Ляховичами и там неподалеку стал.
И так коммисари полскіе, стоячи в Мінску, уводили аж доПетрова посту, пославши по Чернецкого на Полоцкую, где пришовши Чернецкій тое войско, зостаючое з князем Хованским, розбил, же мусіли и коммисарі его царского величества з Борисова уступити, нічого не отправуючи коммисії, вПетров пост уступили, а Борисов зостал 1 в облеженю. Там же князь Долгорукій міл потребу того літа с Чернецким, але розная война была: Могилев, воєводу убивши, ляхом поддался 66 и так же и Вилня учинило [463].Того ж літа рада на Кодачку была у петровицю, на которой раді гетман Хмелничченко зо всею старшиною и боярин Василій Борисович Шеремет был. И на оной раді[464] [465] [466] поставили ити з войском под Лвов, а з Шереметом старшим Цюцюрі, полковникові переяс- ловскому, и полку[467] [468]Киевскому иПрилуцкому °[469], а Хмелничченко гетман зо всіми полками особно ити міет, що и учинили: боярин Шеремет [470] на Котелню пойшол шляхом, а Хмелницкій гетман Гон- чариским 6. Где войска коронніе з ордами гетмана Хмелницкого оступили, и там маючи потребу, не дали ся скупити з Шереметом 7, и мусіли згоду приняти з войском коронним и королеві присягнули з войском своїм, а тая згода стала под Слободищами. И так ус і войска так коронніе, як козацкіе з Хмелницким и орда потягнули ку Шереметові, которій юже вишол был з Котелні, и Котелню зпа- лили з живностями, где на пустині облегли Шеремета вколо 8, не даючи оному упокою [471] а под час сліоти осінной. И так козаки [472] [473], видячи гетмана своего з войсками, почали волно от Шеремета от- ступати, и сам старшій Цюрюра зо всіми козаками отступил Шеремета ж 11 и до войска гетмана своего Хмелницкого зо всіми козаками прихилився, що не без шкоди козаков было, бо иных татаре пошарпали, а иних и в неволю побрали. Що видячи Шеремет, не уступал оборонною рукою, и що міл короля полского, взявши Варшаву, провадити в Киев в неволю, як собі тое обіцал, того не доказавши, сам о згоду просил и чинил примиря, обецуючися звести войско с Киева. И так згоду приняв, але того не доказав, бо князь Борятинскій, которій зоставал в Кіеві, на тое не позволив и войск полских не припустил до Киева з Шереметом. И так Шеремета зо всім войском взято в неволю до Криму, а иних началних людей жолніре[474] розобрали, в которих выкуплялися з неволі И так знову Україна уся зостала за королем полским, опроч Переясловля и Ніжина и Чернігова з волостями, бо в тых городах воєводи зоставали. A в Переясловле Яким Сомченко наказним гетманом присланній был, которій одержался щире при его царскому величеству, любо и жолнірове войском с козаками и татаре, при Гуляницком на Задніпря пришовши, докучали; але постарому тіе три полки не давалися, а инніе усi полки поздавалися, где и залогистали были, и жолнірове зімовали тую зиму по инних полках, почавши от Ирилуцкого no усей Україні.