<<
>>

4. Емпіризм та раціоналізм.

Емпіри?зм (грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді.

Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. Е — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді. Е сформувався в XVII—XVIII ст. В історії філософії емпіризм виступав як ідеалістичний (Девід Г'юм, Джордж Берклі, Ернст Мах, Ріхард Авенаріус, сучасний логічний емпіризм тощо), такий що визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний емпіризм (Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк та ін.), що вважав, що джерелом чуттєвого досвіду є об'єктивний світ. Раціоналізм - ґрунтується на вірі в розум. Розум є вищою здатністю людини, вищою цінністю та ідеалом(Декард, Спіноза). Навіть скептики, стверджуючи про обмежені можливості розуму, не протиставляли йому чогось більш поціновуваного. Раціоналізм, загалом, різко розвів чуттєвість і розум. Хоча вихідні твердження емпіризму та раціоналізму прямо протилежні у висновках, вони багато в чому подібні. Обидва вони визнали логіко-математичне знання абсолютним і необхідним. А їх представники — Лейбніц і Юм — дійшли висновку про вірогідний (тобто не всезагальний і необхідний) характер природознавчого знання.

<< | >>
Источник: Невідомий. 33 питання до екзамену по філософії. 2015

Еще по теме 4. Емпіризм та раціоналізм.:

  1. ПРЕДИСЛОВИЕ