<<
>>

5.8. Розв’язання спорів за участю споживачів

Європейською комісією певний порядок розв’язання спорів у позасудовому порядку за участю споживачів[350]. Діяльність органів з позасудового розв’язання спорів має відповідати принципам неупередженості, прозорості, ефективності, справедливості, в них мають призначатися на певний строк відповідальні особи, а інформація доводитися до сторін спору у однаковій мірі (наприклад, щодо процедури).

Звіти про діяльність таких органів мають бути публічними. Процедура має бути доступною для сторін, здійснюватися у тому числі і за допомогою дистанційних засобів зв’язку. Споживачі звільнені від будь-яких сплат під час розгляду справи. Сторони можуть діяти через законних представників. Розгляд справи здійснюється у можливо найкоротший строк. Сторони вправі у будь-який момент відмовитись від участі у процесі. Якщо сторони погодились із прийнятим рішенням, воно стає для них обов’язковим, що не виключає можливості його оскарження або розгляду у судовому порядку.

Подібні позасудові органи, створені на всій території ЄС, різняться за своїм статусом, формою, правилами функціонування та іншими елементами. Вони також займаються обміном інформацією. Деякі з них створюються у результаті одностороннього волевиявлення представників торгівлі та промисловості, інші побудовані на основі рівного представництва інтересів як торговців, так і споживачів задля збалансованого підходу щодо прийняття рішень. Такі структури можуть бути виключно приватними (Нідерланди, Великобританія, Італія, Іспанія, Португалія)[351]. Також передбачається позасудове врегулювання спорів зі споживачами за участю третьої сторони в якості арбітра, а також вирішення спору на основі консенсусу.

Розгляд спорів за участю споживачів у судовому порядку відбувається у національних судових установах за відповідними процесуальними правилами держав-членів, а у відповідних випадках – також у Суді ЄС..

<< | >>
Источник: Аракелян М.Р., Вишняков О.К. (ред.). Право Європейського Союзу. Особлива частина. 2009

Еще по теме 5.8. Розв’язання спорів за участю споживачів:

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.