Політика доходів населення

Засобом подолання нерівності і бідності виступає державна політика доходів. Вона здійснюється за двома основними напрямами:

1) регулювання доходів населення;

2) перерозподіл доходів через державний бюджет.

Політика у сфері регулювання доходів населення є одним із найголовніших елементів управління соціально-економічним розвитком будь-якої країни. В процесі розробки такої політики враховуються поточні оцінки і прогнозування рівнів, динаміки і структури доходів населення.

Державне регулювання доходів - це система заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюється державою і громадськими організаціями з метою стабілізації доходів населення, сприяння їхньому зростанню в умовах змінювання соціально- економічного стану розвитку суспільства. Політика у сфері регулювання доходів спрямована на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню і розвитку робочої сили.

Практика регулювання доходів передбачає:

встановлення гарантованого рівня мінімальної заробітної плати, що має велике значення для таких категорій населення, як низько кваліфіковані робітники, а також часто використовується як вихідна база для визначення оплати праці більш високих категорій працівників, різних премій і доплат;

регулювання в ряді випадків верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати з метою зниження витрат виробництва і на цій основі стримування інфляції, зростання інвестицій і підвищення конкурентоспро­можності національної продукції;

індексація грошових доходів населення, що знецінюються під впливом інфляції, тобто збільшення номінальних доходів залежно від зростання цін. Індексація може здійснюватися як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання, якщо вона включена в колективний договір, а також проводитися диференційовано залежно від величини доходів.

Якщо розглянути державну політику доходів порівняно з державним регулюванням, то можна констатувати, що вона ширше за державне регулювання, оскільки ґрунтується і на принципі невтручання держави (принцип економічного лібералізму).

Але в сучасних умовах неможливо цілком виключити втручання держави в соціально-економічні процеси, тому що ринковий розподіл за своєю природою не є справедливим. Ринкові умови не сприяють одержанню кожному громадянину доходу, що забезпечував би гідне життя незалежно від результатів його економічної діяльності. Тому є об'єктивною необхідність державного втручання, тобто використання другого напряму державної політики доходів, а саме - перерозподілу доходів через державний бюджет.

Перерозподіл доходів через держбюджет здійснюється використо­вуючи диференційоване оподатковування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Також шляхом розподілення вирішуються такі задачі, як підвищення доходів малозабезпечених верств населення, усунення диспропорцій, пов'язаних з різнорідністю виробничих факторів (земля, капітал, праця, підприємницька здатність), регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Серед основних принципів, на яких будується політика доходів є: соціальна справедливість; соціальне партнерство; індивідуальна відповідаль­ність за своє матеріальне становище (самозахист населення); право на працю і гідну її винагороду; право на професійні об'єднання; економічна доцільність та ін. Зазначені принципи реалізуються з використанням визначених методів та засобів, провадиться вибір найважливіших цілей при обмежених засобах, але реалізуються вони лише частково.

Державна політика регулювання доходів населення охоплює цілу низку аспектів, зокрема:

проблему формування первинних доходів населення (грошових і натуральних), яка залежить від ефективності політики держави у сфері соціально-економічного розвитку країни в цілому;

механізм розподілу і перерозподілу доходів через базу фінансово- економічних важелів, що впливають на рівень доходів усіх секторів економіки і на сукупний попит і пропозицію;

проблему формування кінцевих доходів населення, сукупного споживчого попиту на товари та послуги, кінцеве використання доходів на споживання і нагромадження.

Якщо державна політика регулювання доходів населення містить дії всього комплексу цих аспектів, вона вважається ефективною.

Виходячи з цього, можна сформувати низку пріоритетних напрямів регулювання доходів населення.

У системі оподаткування:

збільшення розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян; використання визначених пільг з оподаткування доходів населення; встановлення прогресивних ставок оподаткування доходів населення; встановлення контролю за дотриманням законодавства у сфері оподаткування доходів населення.

У системі оплати праці:

удосконалення та перегляд методики розрахунків розмірів міні­мальної заробітної плати та прожиткового мінімуму;

упровадження погодинної оплати праці;

дотримання оптимальної відповідності в оплаті праці професійно- кваліфікованих працівників бюджетної сфери.

У системі пенсійного забезпечення та соціальній сфері: контроль за використання пенсійних коштів;

перегляд встановлених обґрунтованих розмірів внесків у фонд пенсійного страхування;

здійснення відповідного нагляду за дотриманням законодавства у сфері пенсійного забезпечення;

удосконалення механізму надання соціальної допомоги.

Разом з тим, найактуальнішим питанням у сучасній економіці України є забезпечення ефективного використання дедалі більшого обсягу бюджетних коштів шляхом їх адресного спрямування насамперед найменш захищеним верствам населення. У світовій практиці вироблено чимало ринкових механізмів державного регулювання доходів населення. Але основною проблемою перерозподілу доходів залишається визна­чення глибини державного втручання в економіку. В процесі формування механізму регулювання реального рівня доходів населення важливим є передбачення регламентації припустимих пропорцій між доходами різних соціальних груп для забезпечення рівня доходу громадян з фіксованим доходом.

2.4.